lvivil (lvivil) wrote,
lvivil
lvivil

... ребенок - это рабенок, маленький раб... (із етимологічного словника Фасмера)...




... або - чому українці прагнуть до Європи...

Десь із півроку тому я створив допис

"дещо про дитинство і рабство на рівні суспільного підсвідомого коду"...

В основу допису ліг новий, раніше мені невідомий факт, який мене глибоко вразив - російське літературне слово "ребенок" виявилося утвореним від слова "раб", про що пишеться, наприклад, в авторитетному для росіян етимологічному словнику Фасмера...

Передо мною тоді постало питання про те, як, коли і чому в російському суспільстві всіх дітей стали називати маленькими рабами - рабьонками - рєбьонками...?

Відповідь на це запитання напрошувалася із історичних відомостей про природу російського суспільства в середні віки, характерною особливістю якого було тотальне рабство.

І от тепер мені потрапила на очі популярно-історична стаття, опублікована в популярній російській інтернет-газеті http://lenta.ru,  якраз на ту тему: "рабська природа московії та московитів"... Cтаття називається "Мандрівка в країну рабів і тиранів" (укр.) <<<===>>> /"Путешествие в страну рабов  и тиранов" (рос.)... <<<===

Цитати зі статті для загального ознайомлення:

"... «[Російський] народ ... віддається ліні і пияцтву, не піклуючись ні про що більше, крім щоденного прожитку », - так  писав відомий англійський дипломат і мандрівник Джільс (Джайлс) Флетчер, що відвідав царську Росію наприкінці XVI століття в роки правління Федора Івановича. Відгук цей, виглядаючи неприємним, насправді далеко не найбільш різкий з усього того, що іноземці писали про цю країну та її населення...

...
Втім, огиду у іноземців викликало не тільки повальне пияцтво, але і варварські звичаї. «Моськвітянину чужі м'якість і чемність інших народів», - запевняв Стрейс. Однак якщо сварливість росіян і їх звичка до лихослів'я голландця явно дратували, то методи, які застосовувалися до винних, викликали в нього справжній жах. Зустрівши людину, яка зазнала покарання, Стрей написав: «У мене волосся стало дибки, до того він був розтерзаний: м'ясо висіло клаптями, кров згорнулася від холоду і замерзла. Я не думаю, щоб хто-небудь з моїх співвітчизників пережив подібне покарання »...

...Французький монархіст Астольф де Кюстін, підсумком візиту якого в Росію стала книга «Росія в 1839 році», з огидою і навіть невірою писав про те, що «[російський] селянин - річ, що належить панові». Наслідком  такого стану речей, котрий яскраво відобразив Флетчер, стало те, що нема  «ні слуги або раба, який би більш боявся свого пана чи який би знаходився в більшому рабстві, як тутешній простий народ». На думку ж Стрейса, рабська психологія настільки сильно прижилася в Росії, що селяни вже просто не могли жити якось по-іншому: «Вони так звикли до свого рабства, що, отримавши свободу після смерті свого пана чи по доброті його, знову продають себе в рабство ».

Але не тільки селян іноземці вважали рабами. Ось, наприклад, як бачив ситуацію Олеарій: «Рабами і кріпаками є всі вони. Звичай і вдача їх такі, що перед іншою людиною вони принижуються, проявляють свою рабську душу, земно кланяються знатним людям, низько нагинаючи голову - аж до самої землі і кидаючись навіть до ніг їх ». Очевидно, що слова німця стосувалися далеко не тільки до кріпаком, а практично до всіх суспільних прошарків.

Навіть Флетчер, який явно співчував заляканим кріпакам і з великим несхваленням ставився до поміщикаів та інших представників вищих станів, визнавав вразливе становище й останніх. Розповідаючи про те, як сановники поводилися з можновладцями, англієць підкреслював, що нормою вважалося «називатися і підписуватися холопами, тобто їх кріпаками або рабами».

Часом же іноземці взагалі не робили різниці між кріпаками і їх господарями, вважаючи їх однаково неповноцінними і готовими підкорятися сильнішим. Саме таким населення Росії бачив де Кюстін: «Про всіх росіян, яке б положення вони не займали, можна сказати, що вони поглинуті своїм рабством».

Нарешті, дісталося від європейців і російським царям, чиє правління, за словами Флетчера, було «чисто тиранічним» і навіть «варварським», а сама країна, як вважав Олеарій, була не чим іншим, як «поліцейською державою». «Він (цар - прим.« Стрічки.Ру ») убивав кого хотів, бив кого хотів возносив, кого хотів, або  принижував... » - писав німець.

Глибоко пригнічений побаченим в Росії, де Кюстін був свято впевнений, що в цій країні в принципі ніхто не може бути вільним. «Російська імперія - це тюремна дисципліна замість державного устрою», - похмуро констатував француз. Головним же лиходієм, з вини якого всі люди виявилися вкінець заляканими і загнаними в кут, він вважав правителя: «Тут діють і дихають лише з дозволу імператора або за його наказом».

Tags: Європа, Росія, Україна, культура, міжнародне, своє, чуже
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 10 comments