lvivil (lvivil) wrote,
lvivil
lvivil

і про "вірші"



... отож, дещо  про слово "вірші"... 
Російський аналог - слово "стих"... Оба слова виглядають на перший погляд дещо загадково... хоча - кожне по своєму...  

Відомо, що вірші пишуть поети... поети поетизують...  отож, "поезія" ... читаємо, що це слово грецького походження - ποίησις, означає «творчість, творення»...  

Ну а що означає ото "стих / стіх"?
... читаємо: "... происходит от др.-русск., ст.-слав. стихъ. Заимств. из греч. στίχος «ряд, строка»...  
вже цікаво... коли, ким, чому "заімствовано"? ... тайна, "покритая мраком"...  і навіщо було запозичати в греків слово "ряд, лінійка" для позначення поняття "вірш", якщо в тих же греків давно існував належний відповідник "поезія"?... крім того, "ряд, лінійка" то не обов"язково й "вірш", може бути й проза...? ... "вапроси, вапроси"... 

ну та менше з тим.... в російській мові походження слів перважно покрито туманом, тому облишимо... ясно одне - "стих" є грецьким запозиченням, ймовірно через староцерковну / староболгарську, яку росіянам подобається називати старослов"янською...  

Йдемо далі... нас цікавить слово "вірш"... поглянемо, як в інших слов"янських мовах... 

укр.  білор.пол.чех./слов.словен.

серб./
хорв.

болг.рос.
віршвершwiersz verš verz

стих 

stih

стихстих

Ну, то вже картина відома (див. отой пост)...  Розділення на дві групи: де не переважив вплив староцерковної, і де - переважив...

Взагалі то в російській мові існують й слова "вирш, вирши"...
Читаємо: "...Происходит от лат. versus «борозда; линия; строка; стих», от гл. vertere «поворачивать» из праиндоевр. *wer- «вертеть» Русск. "вирши" заимств. через польск. wiersz — то же из нем. Vers «стих» или прямо из лат. Использованы данные словаря М. Фасмера..."

гм... Розумієте,  чого тільки нема в отих тлумачних словниках Фасмера - Даля... але щоб хоч трохи розуміти, наскільки ті чи інші слова там - у тих словниках - є доречними, треба не полінуватись і подивитись, наскільки ті слова є природніми в російській мові, і для порівняння - у  якійсь іншій мові, наприклад, українській... от ми і зараз поглянемо... утворимо з тих слів дієслова, іменники, прикметники, провідміняємо... трохи марудно, зате картина стане цілком очевидно, туман розвіється...

укр.рос.рос.

вірш
віршувати
віршотворець,_віршар
навіршувати
віршований
провіршований
в_цьому_вірші
цим віршом

стих
писать стихи 
стихотворец
написать_стихи 
стихотворный 
 ----
в этом стихе
этим стихом
вирш
писать_вирши
виршотворец???
написать_вирши
виршован???
провиршован???
в_этом_вирше???
этим_виршем???

Навіть з того вже видно, що слово "вирш" в російській мові є в кращому випадку архаїзмом,  воно може мати лише звужене значення для висловлення певної іронії чи сарказму... в українській же мові, як бачимо, цілком органічно на основі слова "вірш" утворюються іменники, прикметники, дієслова, які не втрачають естетичності і грамонійного звучання при відмінюваннях по відмінках, родах і часах відповідно...

Власне оте міркування, разом з перекладом слова "вірш" у попередній таблиці, заставило мене задуматись, а чи справді слово "вірш" так вже однозначно можна трактувати, як запозичення з латинської... бо при розгяді пари  "вірш / верш" перша асоціація, що відразу спадає на думку - то слова "вершення, звершення", з основою "вершити", яка грунтується на понятті "верх"...

Питання - чи може в українській мові отой звук "е" переходити у звуки "і" або "и"?

Приклади: пекти - піч, спЕречатись - спІр (суперечка),  рЕкти - нарІкати, тЕкти - втІкати - втІкач...
то чому б і не "вершити - верш - вірш"?

Поняття "вершити" має дещо пафосний відтінок... "Звершити" можна якусь величну справу, справу буденну можна просто зробити, скінчити, зло - скоїти... Природньо допустити, що "вірш" як мовна форма є дуже близьким до пісні...  Нема жодних сумнівів у тому, що наші предки співали пісні і в позаминулому тисячолітті, і ще раніше... Отож, можливо, і в ті давні часи існувала якась особлива форма мовлення - не буденного, а для особливих випадків... Це могли бути і так звані промови-звернення, і пісні, і вірші.... Тобто ідея в тому, що вірш - то так званий "високий, верхній стиль мови"...  і саме слово "вірш" належить до мовного куща - етимону - слова "верх"...  

Звісно, доказовість таких міркувань не така, як у фізиці чи математиці... Але в тому пості ніхто на те й не претендує... Це просто міркування... І вони виглядають не менш  переконливими, аніж міркування, які ми читаємо на тему слова вірш у того ж Фасмера: "...Происходит от лат. versus «борозда; линия; строка; стих», от гл. vertere «поворачивать» из праиндоевр. *wer- «вертеть».

Тобто, якщо намагатись роздивитись логіку зв"язку між поняттями "вірш" і "верх", інтерпретуючи "вірш" як "верхнє, вишнє, високе мовлення", то чим така думка поступається наведеній ідеї, що латинські "лінія, борозда" якось пов"язана із латинськими ж "повертати" і "вертіти"?... 

Заглянемо ще у латинський словник...
Справді:  
вірш -  versus,  лінійка - linea [ae, f]; versus [us, m];  повернутий вверх, вниз - versus, повернутий в інший бік - аversus... штик -
versutum [i, n] ...
Знову ж таки - який зв"язок між поняттями "лінійка" і "вірш" (а не просто текст), чи "лінійка, строка" і "крутити, повертати" (ясно, що асоціативний зв"язок завжди можна надумати...)...

Підмога прийшла з несподіваної сторони - зі сторони литовської мови!

верх (укр.) - viršus [ віршус ] (лит.)
viršus (лит.) - верх, покришка, обложка (укр.)
virš [ вірш ]   - над;  вище; поверх, понад;
viršaus - в добавок, на додачу;
viršijimas - перевищення;
viršduris - притолока;
viršila - старшина;
viršininkas - начальник;
viršugalvis - маківка, тім'я;
virptis - тичина, жердина;

а от і слід "латинської версії":
virsti - перевернутись;
virsmas - перетворення;

При тому, що литовською саме слово "вірш" - eiliavimas [ ейлЯвімас ] 

Ясна річ, українське слово "вірш", як і інші його слов"янські споріднені аналоги, не є запозиченням з литовської. Це все може означати, що і ми - слов'яни, і литовці - балти,  отримали спільний спадок з тої епохи, коли розділення на балтів і слов'ян ще не відбулося... Тому то литовська мова - не будучи слов'янською мовою, і будучи мовою архаїчною, є найближчою до слов'янських мов, і тому отой наш спільний спадок з давніх історичних епох налічує дуже багато понять і відповідних слів, як наприклад:

голова - galvА
рука - rankА
стояти - stovėti
сидеть - sėdėti
бігти - bėgti

і т.п....

але 

нога - koja  :)  і т.д...  крім того, в литовській мові зовсім інші закінчення слів при відмінюваннях по відмінках, родах, часах...   

Але в даному випадку, власне, литовська мова надає аргументи на користь того, шо слово "вірш" в українській мові може виявитись давнім словом, пов"язаним з поняттям "верх" , а не запозиченням з латинської  від слова  vertere - крутити, повертати, як то пише Фасмер... :)



Tags: логічне, настроЄве, поетичне, про_мовне, про_філософське, промовне, російська, світоглядне, українська
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 6 comments