?

Log in

Previous Entry | Next Entry

дещо про "смак" :)

Відомий вислів невідомого автора: "Про смаки не сперечаються"...
 
Але доволі довго мені в ЖЖ "мозолить очі" ненав"язлива російська реклама:

і контраверсійна


Нічого не можу вдіяти... На мій смак, таке вживання суміші слів "смак" і "вкус" є  мовною еклектикою,  "щі" і "шампанським" в одній посудині... Власне, щодо слова "вкус" у мене застережень нема -  воно "ісконно" російське, спряжене зі словом "кусати", має різноманітну розгалужену мовну в"язку,  від нього утворюються  іменники, прикметники, дієсслова, всі вони відмінюються згідно з відомими правилами, без виключень...   А от "смак"...  Зрештою, давайте переконаємось:
 
Укр.Рос.Рос.
смак
несмак
смачнИй
несмачнИй
смачно
несмачно
смакувати
ми_смакуєм
засмакувати
смакота
смакування
смачніший
найсмачніший
смачнющий
смачніше
присмак
смачного!
смакуйте!
смакові_якості
смаковито
смаколики
присмачування
вкус
бесвкусица
вкусный
невкусный
вкусно
невкусно
вкушать
мы_вкушаем
----------
вкуснота
вкушание
более_вкусный
самый_вкусный
вкуснющий
вкуснее
привкус
приятного_апетита!
вкушайте!
вкусовые_качества
------------
------------
сдабривание
смак
----------???
смАчный
----------???
смАчно
----------???
смаковать
мы_---------???
------------
смакота
смакование
более_смАчный?
самый_смАчный?
---------
---------
---------
---------
---------
---------
---------
---------
---------

Виглядає, що слово "смак" у російській мові є запозиченням. І від кого б ви думали?
Читаємо "істочнік":

"Этимология:  От польск. smak «вкус», из др.-в.-нем. gismac или ср.-в.-нем. gesmac(h) «вкус» (ср. нем. Geschmack — то же)..."

Ясна річ, жодних пояснень того, коли, якими шляхами, під впливом яких причин то запозичення відбувалось - оте "науковетлумачення" не наводить.  Воно, звісно, підрозуміває,  що й в українській мові  те ж  запозичення  також мало місце  -   від поляків, чи від німців через поляків.  На цікаве питання  -   чому ж тоді в українській мові то  "запозичення"  так добре прийнялось і розрослось,  а  в  російській - ні,  відповіді  звісно нема.  Як і на те, скільки ж часу було потрібно,  аби в українській мові запозичення  прийнялось  і  поширилось на мовний пласт,  за об"ємом рівний  аналогічному в  ймовірних мовах - донорах,  польській чи німецькій?
Розгляд же можливості запозичення слова "смак" в російську з української є обурливою спробою перекроювання історії...!)))

Ще раз повторюю - не вірте фасмерівським інтерпретаціям походження слів і мов! :)

 

Comments

( 48 коментарів — Прокоментувати )
batacat
18 травень 2011 09:29 (UTC)
треба просто встановити програму AddBlock і забути про рекламу.
lvivil
18 травень 2011 09:36 (UTC)
дякую за увагу до допису і за корисну пораду! я над нею поміркую)
batacat
18 травень 2011 09:41 (UTC)
а щодо фасмера, то все з тим вуйком було давно зрозуміло. треба було написати угодний словник... написали, а що там і як буде - до сраки, головне аби "ісконно"
lvivil
18 травень 2011 09:51 (UTC)
радий, що маю однодумця стосовно фасмера)
правда, не так то і всім, не так то і "давно"!
і нині - якщо поцікавитесь походженням слів і мов, то фасмер - одне з перших джерел, як труди маркса-енгельса-лєніна в часи СРСР... канонічєскіє... в ми з Вами тут висловлюємо один одному своі частниє мнєнія)
kondybas
18 травень 2011 10:27 (UTC)
Імхо, усе російське мовознавство - що імперське царське, що імперське радянське, що імперське пострадянське - однією з цілей має канонізацію російської, як східнослов"янського мовного кореня. З політичних міркувань, звісно. Тому будь-який мовознавчий матеріал російського походження необхідно аналізувати з врахуванням цього тренду. Мовна агресія проти білорусів та українців - складова культурної агресії, що в свою чергу є складовою агресії імперської.
lvivil
18 травень 2011 10:44 (UTC)
...істинно!
...мені цікаво то виявляти і розбирати (в міру наявності часу і настрою) на конкретних прикладах, якими переповнена наша реальність)
... між іншим, виявляю для себе немало справді цікавого по суті тої мовно-лінгвістичної теми!
... і, до речі, з цікавістю спостерігаю за політтехнологією тих мовних груп в ЖЖ, які начебто мали б сприяти поширенню, от наприклад, вище висловлених Вами тверджень - на ділі ж вони намагаються зафіксувати існуючий нині баланс і тенденції... причому роблячи то загалом від нашого з Вами імені)
batacat
18 травень 2011 10:52 (UTC)
я згоден з Вами щодо "канонічності" фасмера, але серед людей, що цікавляться мовами та їх походженням, фасмер не є надійним джерелом.
lvivil
18 травень 2011 11:07 (UTC)
ну, з того місця розмова може мати багато напрямків)
1) наведіть приклад "надійного" джерела і вкажіть ознаки його надійності)
2) "люди, що цікавляться мовами" - категорія з дуже невизначеними межами... я інколи просто переглядає російські мовно-лінгвістичні форуми, сумна там картина... причина проста - в масі своїй вони не знають української... ті ж навіть, котрі спеціалізуються, всерівно виховані на фасмерівських парадигмах з їх прасхіднослов"янськими, старо-слов"янськими і праслов"янськими мовами... тобто для них українська - всеодгно лиш продукт пізнього синтезу невідомо чого... та й вивчити літературну мову - ще не означає її відчувати...
3) я не лінгвіст і не філолог... я любитель) от джерело, яке мене цілком влаштовує:
http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt.htm
Наведіть приклад Вашого.
Дякую за увагу до посту!)
batacat
18 травень 2011 11:34 (UTC)
я не читаю російських лінгвистичних форумів, річ в тім, що ці форуми просто однобокі і тому нецікаві... не думаю, що поляки, чехи, або словени користуються фасмером для розуміння української етимології.
Ізборник це надзвичайний ресурс, дуже шаную та ціную його. Також я користуюся словником Рудницького та Етимологічним словником української мови у 7 томах.
lvivil
18 травень 2011 12:02 (UTC)
На мою думку, в питаннях української історії та культури нині взагалі не існує джерел, зміст яких можна було б приймати беззастережно, з повною довірою, без поправок на ті чи інші обставини і фактори впливу.
В тому числі і Етимологічний словник в семи томах, в тому числі і Ізборник. От Вам аргумент, що не все так просто:
http://www.telekritika.ua/culture/2009-06-24/46408
http://www.telekritika.ua/culture/2010-04-03/52104
На жаль...)
batacat
18 травень 2011 13:47 (UTC)
Дякую за посилання. Цікаво, але ж, як на мене, дещо спірно.
lvivil
18 травень 2011 13:55 (UTC)
З тим, що "дещо спірно" = небеззастережно - згоден.
Та я й сам Вам про то перед тим писав)...
Все треба фільтрувати, порівнювати, співставляти.
Філологи-лінгвісти - воїни мирного часу, і нема на то ради.)
(Deleted comment)
lvivil
18 травень 2011 10:49 (UTC)
дякую!)
підтримую навзаєм!)
ahromenka
18 травень 2011 11:23 (UTC)
У беларускай мове ёсць яшчэ слова "густ". Калі не да кулінарных кшталтаў, а да мастацкіх: "безгустоўны верш" (безвскусное стіхотвореніе), "безгустоўная вопратка" (безвкусная одежда) і г. д. Усё ж кадыфікацыя тэрмінаў - вялікая рэч!
lvivil
18 травень 2011 11:39 (UTC)
дякую за увагу до мого допису!
дуже радий отримати комент білоруською мовою!
хоча я її ніколи ніде не вивчав, але тексти білоруські можу читати. От що значить справді близько споріднені мови! А значить - історії народів теж щільно переплетені, особливо в далекому тисячолітньому минулому, про яке нині дуже мало говориться... Хоча білоруси та українці=русини і є тими справжніми народами - братами, яких насильно розлучили і заставили забути про своє справжнє походження.
Стосовно теми допису - основною думкою тут є те, що 1) слово "смак" в російській є запозиченням з української, але вони того не визнають 2) слово "смак" в українській не є запозиченням з польської, і взагалі не є запозиченням принаймі в найближчу минулу тисячу років... цікаво покопатися трохи глибше і ширше, щоб зрозуміти, з чим ще то слово може бути спорідненим... як буде колись час)
ahromenka
18 травень 2011 11:51 (UTC)
Слова "смак", як па мне, магло прыйсці ў расейскую і з беларускай мовы, праз таго ж вуніята-базіліяніна Сімеона Полацкага. Ці праз М. Сматрыцкага, які і да беларускай культуры, і да ўкраінскай мае аднолькавыя дачыненні. Ці, як яшчэ адзін вельм верагодны варыянт -- праз ідыш, бо ў ідыш слова "смак" таксама ёсць.
Щодо українськой мови, то могу її і читати, і писати. Звісно, з помилками. Распочав вивачити в 44 р. саматуж. Дружина-українка, Чернігів..
lvivil
18 травень 2011 11:57 (UTC)
От джерело, яке, на мою думку, є поміркованим і заслуговує на увагу в питанні мов та історії українського та білоруського народів. Рекомендую переглянути:
http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt.htm
ahromenka
18 травень 2011 12:05 (UTC)
Дзякуй, я ведаю гэтую працу. Як па мне - трохі тэндэнцыйна. Ну, скажам, у беларускай мове "у нескладовае" ("ў"), тое, што нас адрознівае ад усіх іншых славянскіх моваў, з'явілася яшчэ ў 15 ст. Зафіксавана, як не дзіўна, у "кетабах" (нашыя беларускія татары пісалі сваёй графікай, але стараліцьвінскай, г. зн. старабеларускай).
А што да імперскіх канцэпцый "старэйшых" і "малодшых" братоў - напісалі з Кумам і сябрам пародыю на нібыта "братэрскую гісторыю" Гома Славянікусаў. Пардон за самарэкляму http://kamunikat.org/usie_knihi.html?pubid=14953
Як будзе час і натхненне - гляньце...
lvivil
18 травень 2011 12:11 (UTC)
дякую - гляну!)
harnack
19 липень 2012 23:04 (UTC)
Англійська
Воно добрело аж до англійської - й виглядає що є пра-германізмом, і отже могло бути спільним ще слов'яно-балто-германській спільноті: трудно уявити, що українці жили без "смаку" - аж доки не позичили від поляків. Подібна лексема є й у литовців.

smack (n.1) "taste, flavor," now mainly in verbal figurative use smacks of ... (first attested 1590s; smack as a verb in this sense is from late 14c.), from O.E. smæc, from P.Gmc. *smak- (cf. O.Fris. smek, Du. smaak, O.H.G. smac, Ger. Geschmack); probably related to Lith. smaguriai "dainties," smagus "pleasing." Meaning "a trace (of something)" is attested from 1530s.
smijana
18 травень 2011 12:40 (UTC)
В українській мові теж є: "припало до густу"= засмакувало.
Можливо, від старовинного уста, устонька, вуста - і походить оте "припало до (г)уст(у)".
А білоруською як "губи", "уста" буде?

У бабусі на Хмельниччині не кажуть "самчно", кажуть - добре, добреньке. "Добра юшка", "недобра юшка". Але широко вживається: засмачити (картоплю шкваркою), присмачити.
lvivil
18 травень 2011 13:20 (UTC)
Дуже цікаво!
Дякую за цікаву вказівку - "густ, густа, гУби"!
Можливо "не губИ" в прадавні часи в прадавній мові означали "не їж мене"?)
Потім поступово воно обросло абстракціями і стало означати "не позбавляй мене життя"- не (г)уби(й)!, ще пізніше "не позбавляй мене душі", ще пізніше і загальніше "губити" почало означати просто втрату (загубив документ, ручку, гроші)? Треба подивитись "губи, (г)уста в різних мовах!
Ще раз дякую за наведення на несподівану і цікаву ідею!
batacat
18 травень 2011 14:01 (UTC)
але той самий "густ" дуже подібний до каталонського "gust", кастильського "gustо", французького "goût", італійського "gusto", латинського "gustus" ... цікаво, чи не має тут якогось зв'язку, окрім однакового кореня *geus серед індоєвропейських мов.
lvivil
18 травень 2011 14:06 (UTC)
фонетична подібність є, треба ще поглянути на семантичну...
Що означають наведені Вами слова в перекладі?

взагалі то треба було б окремий пост на ту тему, ех - часу нема на то все)
batacat
18 травень 2011 14:19 (UTC)
означають "смак"
lvivil
19 травень 2011 10:40 (UTC)
на жаль, вчора бішьше не мав змоги підтримувати тему - сьогодні хочу відповісти, що отой попередній Ваш комент дуже цікавий! ясно, треба ще пошурзотіти по латинському та грецькому словниках, але якийсь спільний глибинний індо-європейський пласт тут нащупується - маю на увазі ото "густ"... якщо ж шукати інтерпретації, виходячи з сучасної української, то, на мою думку, маємо "густ - уст", тобто первинним є "уста-вуста-губи"... можливо "густий" означало щось типу "їстивний"... а як Ви отримали наведені вище слова "...до каталонського "gust", кастильського "gustо", французького "goût", італійського "gusto", латинського "gustus"..." з отих мов? Просто гуглом, поокремо чи мо є якийсь ресурс?
batacat
19 травень 2011 11:11 (UTC)
про слова наведені вище...каталонською та кастильською я володію досить вільно, італійську добре розумію і трохи говорю, тому слова "gust" і "gustо" я відмітив одразу, далі пройшовся трішки іншими романськими мовами, для французької та латинської мови я використав словники http://www.grec.cat/cgibin/mlt00.pgm та http://dcvb.iecat.net/ , а про *geus знайшов у вікісловнику... до речі, окситанською мовою буде так само як і каталонською "gúst".
lvivil
19 травень 2011 11:57 (UTC)
ну тоді мої ґратуляції!
я ще одразу звернув увагу - якщо людина шукала по словниках, то чому такий трохи дивний вибір мов?
З іншої сторони - важко було одразу бути впевненим, що спілкуєшся з кимось, хто тими мовами волоіє)

На жаль, в мене зара обмаль часу - треба працювати за основним профілем) але я ще пошуршу словниками, цікаво, що в литовській - сподіваюсь віднайти якийсь слід)
batacat
19 травень 2011 14:20 (UTC)
дякую щиро! а щодо семантики, то тут теж дуже багато цікавого. у каталонській мові слово "gust" може значити: 1) Одне з п'яти зовнішніх чуттів, що виникає в людини й тварини при подразненні слизової оболонки язика харчовими та деякими нехарчовими речовинами. 2)Якість, властивість їжі й питва, що відчувається під час їх вживання. 3)Якість, властивість їжі й питва, що дають задоволення. 4)Розвинене почуття прекрасного, здатність до естетичної оцінки. 5)Схильність, любов до чого-небудь, зацікавлення чимсь; уподобання. 6)Манера, стиль, зразок.

"gustar" - смакувати, пробувати, відчувати смак.
"gustos" - смачний
"regust" - присмак
"a gust" - з задоволенням
"gustació" - куштування
"gustatiu" - смаковий
"degustar" - куштувати
"degustador" - дегустатор

lvivil
19 травень 2011 14:26 (UTC)
попереднє навело на припущення: гостювати, гостина, гості... чи бува ото "гост" не спряжене з отим "густ": гості = дегустатори) ...? )
batacat
20 травень 2011 12:37 (UTC)
як мені здається, "gust" не пов'язане з гілкою гості, гість, гостювати. Каталонською "hoste", англійською "guest", французькою "hôte", німецькою "Gast", латиню "hostis" - гість, чужинець, ворог, військо. Proto-Indo-European *gʰostis.
а ще ось тут:
guest
O.E. gæst, giest (Anglian gest ) "guest, enemy," the common notion being "stranger," from P.Gmc. *gastiz (cf. O.Fris. jest, Du. gast, Ger. Gast, Goth. gasts ), from PIE base *ghostis "strange" (cf. O.C.S. gosti "guest, friend"), also preserved in L. hostis "stranger, enemy," and hospes "host," from hosti-potis "host, guest," originally "lord of strangers." Spelling evolution infl. by O.N. gestr (the usual sound changes from the O.E. word would have yielded Mod.Eng. *yest ).

а ще подивіться у Рудницького, там також є зв'язок з германцями

http://dictionary.reference.com/browse/guest
http://dictionary.reference.com/browse/host
http://dictionary.reference.com/browse/hos

"смак" - "густ" та "гості" якось не дуже ліпляться один до одного.
хоча я можу і не побачити зв'язку...
batacat
20 травень 2011 13:01 (UTC)
Кримський з Єфремовим кажуть що "ґуст" - смак, (гал.)(саме так вони його подають) - це галіцизм. Слово це зустрічається також у Голоскевича.
також отаке: смакови́тий, ґусто́вний

ВТССУМ подає оте "ґуст" так: густ -а, Психофізична одиниця смаку, що її визначають як суб'єктивне відчуття солодкості, викликане 1%-ним розчином сахарози.

а також ось таке: густовний -а, -е, зах. Смачний.

гадаю що це позиченя в українській з латини через якусь іншу мову.
Рудницький подає що з польської.
lvivil
20 травень 2011 15:15 (UTC)
Напрошується розгляд зв"язку між словами "густ"(смаковитий) і "густий, густина, густота". Зв"язокм між "густ=смак" і "гості" доволі очевидний, "гості - ті кого частують смачними=гУстими стравами. Якщо міркувати далі, то "густ=смак" - то вже доволі суттєва абстракція, витоки якої мали б полягати в чомусь більш реальному і очевидному. Таким підгрунтям могли би бути "густа-уста-вуста". Отож, як буде час, погляну на переклад слова "уста" різними мовами. Але. ясна річ, то лиш гіпотеза, що може виявитися і помилковою. Загалом такого формату доказовості, як у математиці, у етимології-лінгвістиці, на жаль, нема.
Ну а твердження про масові запозичення в українську з польської, на мою думку, в переважній більшості є спекулятивними. І загалом усі твердження про запозичення, які не супроводжуються міркуваннями про період часу, коли запозичення могло реалізуватися, шляхи його поширення, мовні та соціально-історичні механізми поширення і приживання - є фікцією. Така моя думка, хоча я поважаю інші точки зору, якщо вони виглядають достатньо обгрунтованими.
batacat
21 травень 2011 14:45 (UTC)
каталонською уста - "boca" у значенні "рот" та "llavis" у значенні "губи", кастильською відповідно - "boca" та "labios", французькою "lèvres", німецькою "lippen", англійською "lips"
не думаю що ґуст та вуста, усний якось пов'язані.
lvivil
21 травень 2011 15:50 (UTC)
в парі слів "густ" - "уста" маємо спільний перетин 3 звуків... і чому Ви ігноруєте семантику - що може більше вказувати на можливу спорідненість фонетичної пари із такою значним фонетичним перетином, ніж близькість понять "вуста" і "смак"? Ви дуже добре знаходите корелятивну спільність між словами, розкиданими по різних мовах, але зовсім ігноруєте поширеність слова в межах одної мови, величину в"язок споріднених слів, і не звертаєте уваги на семантичну спорідненість. З іншого боку, такого рівня доказовості, який є в точних і природничих науках, в лінгвістиці нема - отож, можна надто тим не перейматися) Дякую за цікаві коментарі! Думаю, про "густ" якось треба буде окрему тему запостити) як буде час і настрій...)
smijana
18 травень 2011 14:38 (UTC)
До речі, там таки у бабусі на Поділлі кажуть "не бери в гУбу!" дітям, "в гУбі нічого не було з самого ранку", якщо в смислі "у роті нічого не було". Якщо ж множина як частина тіла - все одно "в гУбі", але гУби якщо множина, губатий, варґатий - якщо характеристика зовнішньості.
ВАрґи=губи - теж діалектне, мало хто вже так каже. Найчастіше означає некрасивість, завеликі губи на обличчі людини, ну або зневажливо коли говорять.
ahromenka
18 травень 2011 14:34 (UTC)
У беларускай мове "губы" = "вусны". Пэўна, слова "вусны" ("устный" расейскай) этэмалагічна ад "вуснаў" і паходзіць. Тое, што прамаўляюць "вуснамі".
Але, скажам, калі кулінарная якая справа - то "губы". "Ялавыя губы", толькі так.
Ёсць у мяне ў Менску вельмі класны знаёмы расеец, які саматужкі вучыць беларускую мову. Кажа - як у вас усё прыгожа. Людзі злюбіліся - таму і "шлюб". А у нас - "брак", а чаму так, незразумела. Ці чалавек голіцца - таксама зразумела: каб шчокі былі голымі. А у нас - "бріться"... Сапраўды, цалкам па-за моўнай логікі.
smijana
18 травень 2011 14:47 (UTC)
Саме так! поза логікою мови, яка присутня і у англійській, і в німецькій..

Мене ще забавляє (але і дістає) коли деякі великороси починають розводии теорії про те що українська мова - це зіпсована поляками російська. Окрім того що смішно судити про зіпсованість, коли спільні корені і логічні зв"язки прослідковуються у словаків, сербів, білорусів, поляків, українців - але то все "похідні", зіпсута російська.. треба ж таку мати самовпевненість! :) І потім, те що Україна знаходилася під владою Польщі нічого простим людям, селянам, основним носіям живої мови, не давало.. з панами вони не спілкувалися і якщо апозичували щось, то як правило, назви предметів закордонного походження: філіжанка (до речі, Юрко Винничук каже що слово прийшло з турції разом із кавою, а не з Польщі), кварта, керсетка (з французької), дах (з німецької, селяни, мабуть, під час існування лише солом'яних покрівель окрім слова стріха інших не вживали, бо не знали) тощо. Впливає мова на мову, якщо асимілюються народи. А польські пани не асимілювалися з українцями, поляки-міщани на сільську мову не впливали бо мало перетиналися, а поляків-селян між українськими селянами було небагато.

Я не історик, але з банальної логіки бачу це так.
ahromenka
18 травень 2011 15:01 (UTC)
Ну, наконт таго, нібы "украінская мова прыдуманая Аўстрыйскім генштабам" - прыдумка нейкага "эрудыта Васермана". Я тут тры раніцы запар паглядзеў НТВ з гэтым эрудзітам, дык першае жаданне - пабачыць на месцы Астанкіна варонку ад атамнага выбуха, залітую сернай кіслатой.
Мой дзед з боку маці - украінец. Слабажаншчына, Балаклея (пад Харкавым). Ягоная маці, мая прабабка 1881 г. н., рускай мовай ніколі не гаварыла. Не таму, што не хацела - яна яе проста не ведала. І дзе на тае Слабажаншчыне шчыравалі аўстрыйскія агенты, распаўсюджвачы прыдуманую імі ўкраінскую мову?!
Зрэшты, калі паглядзець нібыта "славянскую" рускую мову, дык ці не палова - цюркскія і нямецкія слоўцы. Я ўжо не кажу пра дзікія тэрміны кшталту "железная дарога" ("чыгунка" і "залізниця" адпаведна), ці абсалютна бязглуздае слоўца "праздник". У нармальных людзей "Свята" этымалагічна звязанае са "святым", "святлом" і гэтак далей. А тут якая этымалогія? "Быть праздным", дакладней - ні халеры не рабіць.
Ці слова "неделя". У беларуская мове "нядзеля" - "воскресенье". Таму што менавіта ў гэты дзень людцы "ня дзеляць", "ня дзелаюць", "не працуюць". А 7 дзён - гэта "тыдзень", адпаведна "тиждень". А што ў нашых усходніх суседзяў? Атрымліваецца, што яны сем дзён на "тыдзень" ні халеры не робяць, і называецца гэта ўсё "нядзеля". Вось так мова і выяўляе ментальнасць.
Такіх прыкладаў можна назбіраць ці не сотні...
smijana
18 травень 2011 15:28 (UTC)
Дякую!
трохи мене аж розвеселили. :))) Ви дуже гарно пишете. особливо сподобалося "до холери", чи як у моєї бабусі вимовляють "до халєри". :))
До речі, ще про ментальність.. (тема дійсно невичерпна, краще не починати :) ), але от народна, не зіпсута росіянами, етно-українська лайка просто всуціль медична :): "Ат коррроста! киш!" - кричить баба на курей, які щось там "ґлюють" на городі. "Халєри на вас немає", "трясця його матері", "а шоб тобі добро було!" - спересердя, паскуда і т.д. При вьому негативі це доволі цнотливі вирази, ну хіба за винятком "туалетної" тематики. Але таїнство статевих стосунків ніколи не осквернялося, я впевнена - що б там не казали знову ж таки "спеціалісти-дослідники", бо я це добре відчувала по структурі мови і природності "етно-лайки" у старих людей дореволюційного покоління, яких застала ще у дитинстві.
Російськими матами лаялися лише самі упосліджені представники - а потім ціле покоління за ними.. на жаль, бур'ян добре прижився.
ahromenka
18 травень 2011 15:37 (UTC)
То нават нашыя лаянкі падобныя!
У беларускіх прадзедаў і прабабак самая страшная лаянка была "трасца тваёй маці" і "халера твайму бацьку". У Балаклеі ўкраінскія дзяды-прадзеды самае страшнае, што маглі сказаць - "скажена собака" та "собача лапа".
Праўда, у Беларусі існуе цэлы корпус "праклёнаў". Праклён - гэта не лаянка, гэта калі чалавека, што называецца, "дапяклі", ён са злосці можа выказаць, што думае з тае нагоды. Праклёны збольшага рытуальныя, але вельмі брутальныя.
"Каб тваімі рэбрамі твае ўнукі яблыкі збівалі!" "Каб праз твае рэбры казлы траву шчыкалі!" "Каб чэрві, што цябе з'ядуць, у бульбу да тваіх дзетак папалі!" і гэтак далей.
Але, што да ляанкі, якая б тычылася пОлавых стасункаў - у нарматыве беларускай мовы такога ніколі не было.
Але цяпер ёсць. І, баюся, гэты мат пакрысе становіцца моўным нарматывам. Што ва Ўкраіне, што ў Беларусі. Гэта і ёсць русіфікацыя.
smijana
19 травень 2011 08:12 (UTC)
*підскакуючи на стільці від захвату" - ой, які мальовничі "прокльони".. і як справді багато спільного! навіть слово "Каб" подібне! на Хмельниччині (яка не дуже то близько до Білорусі - а це свідчить про давність спільних мовних коренів) теж старі люди так кажуть коли лаються через побутово-сусідські наприклад конфлікти, як уже дуже допече: "Коб тобі ті кури повиздихали! вискубали мені всенький город!"

так.. русифікація несе із собою не тільки зміну мови - а зміну ментальності, от що найгірше.
Дуже приємно було побалакати, брате білорусе. :)) Позвольте висловити величений респект за збереження пам'яті і мови - у вас це ще складніше мабуть робити ніж у нас. Хай щастить!
ahromenka
19 травень 2011 08:20 (UTC)
Шчыры дзякуй і Вам!
lvivil
19 травень 2011 10:31 (UTC)
на жаль, вчора я не мав змоги підтримувати розмову - нині теж хочу подякувати за цікаві коментарі!)
тримаймося гурту!)
ahromenka
19 травень 2011 10:35 (UTC)
З задавальненнем чытаю Ваш ЖЧ. Спадзяюся, калі-небудзь, з нагоды, павернемся да нашай з Вамі колішняй размовы пра этымалёгію слова Літва, а такжа пра ліцьвінаў і ўсе вытворныя ад "Літвы" формы.
lvivil
19 травень 2011 10:58 (UTC)
Дякую! Навзаєм моє ушанування!
Стосовно етимології назви "Литва", то я вважаю, що витоки походження тої назви (але то власне - ВИТОКИ НАЗВИ!) знаходяться дуже глибоко - в часи ще балто-слов"янської єдності, тобто до розділення балтів і слов"ян (а це кілька тисяч років до нашої ери)... а часи минулого тисячоліття в тій темі мені не так цікаві - то лиш період заплутування суті справи, але не час виникнення... Детальніше свої думки на ту тему я виклав отут:
http://latvavita.blogspot.com/2009/01/blog-post_16.html
(хоча дещо там пора вже і змінити)...
Я розумію Вашу точку зору і погляди... Просто нам всім треба мати на увазі, що ми живемо в такій реальності, де народи і території впродовж останньої тисячі років міняли самоназви - як з власної волі так і під тиском обставин. Не було колись в нинішньому розумінні росіян, німців. італійців, литовців, білорусів. українців, французів, не кажучи вже про американців і т.д.) Назад старих назв вже не повернути, але цікаво втановити істину - правдивий хід історії і змін, що відбулись. Так що ще поговоримо! )
mari_rubati
18 травень 2011 13:53 (UTC)
таки так - я погоджуюсь з вами)))
lvivil
18 травень 2011 13:59 (UTC)
дякую! - навзаєм моє ушанування!)
( 48 коментарів — Прокоментувати )

Latest Month

липень 2014
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Розроблено LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner